ЗНАЙМО, ПАМ’ЯТАЙМО, ВІДРОДЖУЄМО: «ІШЛО ДІВЧА ЛУЧКАМИ»

Студентський актив науково-популярної студії «Знаймо й пам’ятаймо нашу історію» з особливою зацікавленістю звернувся до вивчення фольклорної спадщини, пов’язаної з українською народною пісенністю (керівник — к.і.н., старший науковий співробітник Тетяна ШАХРАЙ).

Науково-дослідницьку творчу групу студії зацікавила українська народна пісня «Ішло дівча лучками». Її обрали не випадково: вона відображає зв’язок людини з природою — цінність, близьку й зрозумілу студентам аграрного фаху. Для молоді це стало також нагодою «зазирнути» в повсякденне життя своїх ровесників минулих століть і дослідити, яким було молодіжне середовище того часу.

Студенти з науково-популярної студії «Знаймо й пам’ятаймо нашу історію» встановили, що пісня належить до найпоширеніших зразків народного музичного доробку, який зберігся завдяки живій усній традиції. Подібно до більшості фольклорних творів, вона не має визначеного автора чи дати появи, однак численні варіанти, зафіксовані в етнографічних джерелах, засвідчують її широке побутування в різних регіонах України. Згодом мелодія й текст були нотовано зафіксовані, утім локальні версії пісні й нині відображають регіональні особливості співочої культури. Частина дослідників пов’язує її з лемківською традицією, де вона була особливо поширеною, проте згодом вона увійшла до загальноукраїнського фольклорного простору.

Цікаво, що народна пісня «Ішло дівча лучками» прозвучала й у кіномистецтві: вона використана у фільмі «Така пізня, така тепла осінь» (1981), знятому українським режисером, актором і сценаристом Іваном Миколайчуком на Київській кіностудії імені О.Довженка. Її поява у фільмі підкреслює здатність фольклору в українській культурі органічно вплітатися в художні твори різних епох.

Поглиблене ознайомлення з історією пісні природно привело студентів до бажання оживити її у творчому вимірі. Теоретичний аналіз поступово переріс у прагнення відчути та відтворити мелодику твору власними голосами. Так народилася ідея створення виконавського проєкту, що оформився у вокально-мистецький квартет у складі: Наталія ПАНАС — художній керівник; Людмили ОРЕЛ — бібліотекар, учасниця проєкту; студентів Василя ДОЛИННОГО та Богдана ПОМАЗА.

Пісня зацікавила художнього керівника інституту передусім своєю щирістю, яскравою образністю та природністю мелодики. У сюжеті композиції зображено фрагмент молодіжного побуту минулих епох: дівчина йде лугами чи стежками між полями, несе фартух із грушками та зустрічає парубка.

Робота над піснею стала для студентів своєрідним історичним розслідуванням: вони досліджували походження мелодії, зіставляли варіанти тексту, аналізували етнографічні матеріали й регіональні збірники. Такий підхід дав змогу глибоко зануритися у світ традиційної культури. Саме через фольклор — його мелодику, символіку та образність — оживають історія, ментальність та душевність українського народу.