МІСЯЧНИК ПРАВОВИХ ЗНАНЬ. ЮСТИЦІЯ НА ВІЙНІ

Професійне свято юристів в Україні відзначається з 1997 року. Тоді, 16 вересня, Президентом України був підписаний Указ  № 1022/97 «Про День юриста». Свято встановлено на підтримку ініціативи Міністерства юстиції України, Спілки юристів України та Спілки адвокатів України. Вважається, що саме 8 жовтня у 1016 році Київський князь Ярослав Мудрий видав перше зведення законів Руська правда.

Відтоді минуло понад тисячу років, держава українського народу пройшла неймовірно складний шлях свого становлення і розвитку, зайняла нарешті належне місце у світовій спільноті і от знову вкотре, на жаль, вимушена кров’ю доводити право на свою незалежність і гідність.

І в усіх цих вогняних буднях щоденно присутній і юридичний аспект. Адже росія веде проти України агресивну війну, не дотримуючись жодних правил бойових дій. Армія ворога безжально вбиває цивільне населення, винищуючи ракетними, дроновими й артилерійськими ударами цілі міста й села, депортує дітей з окупованих територій, викрадає мільйонами тонн українські  врожаї, катує й розстрілює військовополонених. Усі разом ці жахіття називаються «воєнні злочини». І вони потребують ретельного розслідування, фахової оцінки для невідворотної розплати.

Хто може це зробити?

Одним із таких постійних органів, що має повноваження здійснювати юрисдикцію стосовно осіб, підозрюваних у найтяжчих злочинах, які викликають занепокоєння світового співтовариства, є Міжнародний кримінальний суд (МКС), діяльність якого регулює Римський статут. Втім, цей суд спроможний притягнути до відповідальності лише посадовців найвищого рівня і не буде займатися рядовими комбатантами (солдатами ворожої армії).Тому розслідування переважної більшості воєнних злочинів та злочинів проти людяності підлягають національній юрисдикції, а притягнення до відповідальності відбувається і відбуватиметься в рамках саме нашого, українського, законодавства.

В Україні відповідальність за вчинення воєнних злочинів передбачена статтею 438 Кримінального кодексу України (ККУ) — «Порушення законів та звичаї війни». Воєнних злочинців карають позбавленням волі на строк від 8 до 12 років. Утім, якщо злочини  поєднані з умисним убивством, за них передбачено позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне ув'язнення. Наразі українські правоохоронці не мають фізичного доступу до переважної більшості підозрюваних, бо ті не перебувають на території України. Саме тому таких воєнних злочинців поки що засуджують заочно. Це дозволяє Україні вносити воєнних злочинців до баз Інтерполу та Європолу. 

Крім воєнних злочинів, українські юристи розслідують також і ті злочини, які пов'язані з пропагандою війни (ст. 436 ККУ) та плануванням, підготовкою, розв'язуванням і веденням агресивної війни (ст. 437 ККУ). Разом із воєнними злочинами ті належать до групи злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.

Планування, підготовка або розв'язання агресивної війни, а також участь у змові, що спрямована на вчинення таких дій, карається позбавленням волі на строк від 7 до 12 років. За ведення агресивної війни передбачено ув'язнення на строк від 10 до 15 років.

Окрім правового протистояння ворогові, українська юстиція забезпечує ще одну не менш важливу сферу своєї діяльності – правопорядок у власному війську. 

Протягом усієї війни Україна багаторазово поставала перед низкою правових викликів, до яких наявна система цивільного, мирного, правосуддя виявилася зовсім неготовою. З початку цього року в національному медіапросторі активно обговорювалися суди над українськими офіцерами та фронтові невдачі, спричинені, зокрема, таким злочином, як самовільне залишення частини. Обидві проблеми актуалізували дискусію про військову юстицію. 

Під військовою юстицією слід розуміти правовий механізм, який поєднує військовий вимір (національну безпеку у сфері оборони) та вимір справедливості. Цей механізм покликаний виконувати дві ключові функції: правоохоронну у військових формуваннях та функцію правосуддя щодо військовослужбовців. Міжнародне право дозволяє військову юстицію за умови дотримання стандартів прав людини. В Україні вона була знищена за часів «регіоналів», головним аргументом тоді стало твердження, що армія не потрібна, адже, мовляв, зовнішніх загроз начебто не було. 

Ідеї про відновлення військової юстиції чи її окремих елементів – військової поліції, військової прокуратури, військових судів, а, можливо, навіть і військової адвокатури – циркулювали ще з початку російсько-української війни у 2014 році.

Нині серед юридичної громадськості побутує думка, що військову поліцію логічно створювати на базі наявної Військової служби правопорядку Збройних Сил України. Вважається, що не менш невідкладними завданнями є забезпечення належної спеціалізації прокурорів спецпрокуратур у сфері оборони, включення до їх складу прокурорів з досвідом військової служби на офіцерських посадах, а також забезпечення спеціалізації суддів загальних судів на розгляді військових кримінальних правопорушень. 

20 вересня вже цього року набув чинності Закон України «Про Військового омбудсмана». Ним регламентується здійснення демократичного контролю за сектором безпеки та оборони з питань забезпечення дотримання військовим командуванням прав військовослужбовців; військовозобов'язаних і резервістів. Крім того, було створено Центральне управління захисту прав військовослужбовців у Міністерстві оборони. Обидві інституції – з мандатом на цивільний моніторинг.

Забезпечити захист військовослужбовців від кримінального обвинувачення і дотримання принципу змагальності допомогли би військова спеціалізація адвокатів і створення у військах центрів надання безоплатної правової допомоги.

Військовослужбовці та ветерани мають гарантоване державою право на соціальний і правовий захист, особливо в період воєнного стану, коли вони можуть бути обмежені у пересуванні та доступі до окремих послуг. Саме тому органи юстиції забезпечують, щоб ці права можна було реалізувати без зайвих бар’єрів, – швидко, зручно та у доступний спосіб.

Сьогодні, коли війна змушує переосмислювати закони, юристів в Україні називають будівельниками мостів між хаосом і порядком. За даними Міністерства юстиції, у 2025 році в Україні працює понад 70 тисяч юристів, з них 40% — адвокати, 25% — нотаріуси, 15% — судді, решта — корпоративні юрисконсульти та викладачі права. Нині дві третини справ юристів пов’язані з воєнними наслідками: оформлення виплат за поранення, компенсації за втрати, повернення документів на зруйноване житло, супроводження контрактів  на відновлення інфраструктури, захист від незаконного звільнення, обстоювання законних інтересів внутрішньо переміщених осіб, захист прав ветеранів у судах, оформлення спадщини для сімей загиблих героїв, боротьба з корупцією.

Отже, українська юстиція й надалі працює на Перемогу…